Види мовленнєвих порушень
Загальне недорозвинення мовлення (ЗНМ).
При звичайному мовленнєвому розвитку діти до 5 років вільно користуються розгорнутим фразовим мовленням, різними конструкціями складних речень. Вони мають достатній словниковий запас, володіють навичками словотворення і словозміни. До цього часу остаточно формується правильна звуковимова, готовність до звукового аналізу і синтезу.
У деяких дітей навіть при нормальному слуху та інтелекті різко затримується формування кожного з компонентів мови: фонетики, лексики, граматики.
У всіх дітей із ЗНМ завжди відзначається порушення звуковимови, недорозвинення фонематичного слуху, виражене відставання у формуванні словникового запасу та граматичного ладу.
ЗНМ розподіляється на декілька рівнів :
I рівень - характеризується відсутністю мови. Діти користуються лепетаннями, звуконаслідуваннями, окремими іменниками і дієсловами побутового змісту. Мова змазана, нечітка. Дитина активно користується мімікою і жестами. Активний словниковий запас обмежений.
II рівень – початки загальновживаної мови. З'являються спотворені, але досить постійні загальновживані слова. («Литяодаютземю» - Листя падають на землю.) Висловлювання дітей бідні, мовлення обмежується перерахуванням безпосередньо сприйманих предметів і дій.
III рівень - Характеризується наявністю розгорнутого фразового мовлення. Вільне спілкування утруднюється підбором слів. Діти вже користуються всіма частинами мови. Починають використовувати слова-ознаки. Намагаються будувати складні речення. У дитини можна виділити правильно і неправильно вимовлені звуки. Можуть розповісти про сім'ю, про події навколишнього життя, скласти невелику розповідь.
Дизартрія
Дизартрія – порушення звукової сторони мовлення, зумовлене недостатністю іннервації мовленнєвого апарату.
В залежності від виду дизартрії, вона може проявлятися по-різному. Мовлення може бути абсолютно незрозумілим з-за великої кількості невірно вимовлених звуків, перекручених слів. Або дитина може правильно вимовляти окремі звуки, слова й короткі фрази, але у самостійному спонтанному мовленні погіршується в різній мірі. Іноді спостерігаються мимовільні вигуки. Діти можуть говорити дуже швидко або, навпаки, монотонно, з більшими паузами між словами, або скандовано. Або дитина окремо звук може вимовити, а в потоці мови його спотворює, або замінює.
Ринолалія
Ринолалія– порушення тембру голосу і звуковимови, обумовлене анатомо-фізіологічними дефектами мовленнєвого апарату.
При ринолалії спостерігається розщеплення м'якого і твердого піднебіння, при рубцевих змінах парезах і паралічах м'якого піднебіння , аденоїдні розростання, пухлини носової порожнини або викривлення носової перегородки.
При ринолалії механізм артикуляції, фонації і голосоутворення має суттєве відхилення від норми.
Алалія
Алалія – відсутність або системне недорозвинення мовлення внаслідок органічного ураження мовленнєвих зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (до формування мовлення).
Алалія є одним з найбільш важких порушень мовлення, при якому дитина практично позбавлена мовленнєвих засобів спілкування: мовлення самостійно і без логопедичної допомоги не формується.
Відсутність мовлення різко обмежує повноцінний розвиток і спілкування дитини з оточуючими. А це в свою чергу призводить до поступового відставання в розумовому розвитку, яке в даному випадку носить вторинний характер. Діти – алаліки істотно відрізняються від олігофренів: у міру становлення мовлення і під впливом спеціального навчання інтелектуальне відставання поступово зникає.
Існують сенсорні і моторні форми алалії.
Моторна алалія – дитина чує, розуміє, а сказати не може.
У дітей не формується звуко-складова і морфемна структури слова. Словниковий запас розвивається повільно, викривлено, використовується в мовленні неправильно. Обмежений і одноманітний запас прикметників і прислівників. Діти не вміють користуватися засобами словотвору. Не користуються прийменниками і сполучниками, в їх мовленні немає чіткості родових і числових закінчень. Діти не можуть спостерігати, аналізувати та узагальнювати мовленнєві явища, здійснювати мислиннєві операції над мовленнєвим матеріалом. Не сформована структура речення.
Спостерігається не сформованість мовленнєвих операцій (задум, програмування, відбір і синтез мовленнєвого матеріалу), в результаті діти не вміють лексично і граматично правильно висловити думку.
При сенсорній алалії головним у структурі дефекту є порушення сприйняття і розуміння мовлення. Дитина не розуміє звернену до нього мову.
Дитина може повністю не розрізняти мовленнєві звуки, тобто зовсім не розуміє звернену до нього мову, або, в більш легких випадках, розуміє її вкрай обмежено. При цьому адекватно реагує на звукові сигнали, може розрізняти після невеликого тренування різні за характером шуми .Разом з тим такі діти відчувають великі труднощі у визначенні напрямку звуку.
Дітей із сенсорною алалією нерідко плутають зі слабочуючими дітьми.
Заїкання
Заїкання – порушення темпо-ритмічної структури мовлення, обумовлене судорожним станом м'язів мовленнєвого апарату.
Один з найбільш важких дефектів мовлення. Воно важко долається, травмує психіку дитини, гальмує правильний хід його виховання, заважає мовому спілкуванню, ускладнює взаємини з оточуючими. Заїкання виникає раптово, то зникає, то посилюється, то слабшає. Стан мовлення тісно пов'язаний із загальним фізичним і емоційним фоном; залежить від погоди, умов життя.
Зовні заїкання проявляється в мимовільних зупинках у момент висловлювання, а також у вимушених повтореннях окремих звуків і складів.
Ці явища викликаються судомами м'язів тих чи інших органів мовлення в момент вимови (губ, язика, м'якого піднебіння, гортані, грудних м'язів, діафрагми, черевних м'язів).
Форми заїкання (за типом судом)
Клонічна – найбільш раннє і легке заїкання, при якому повторюються звуки та склади (до-до-до-шка). З часом переростає в тонічну.
Тонічна – при якій у мовленні з'являються тривалі зупинки на початку і в середині слова (до.. ріжка)
Змішана – клоно-тонічна або тоно-клонічна ( за характером судом)
ВИДИ ПОРУШЕНЬ ПИСЕМНОГО ТА УСНОГО МОВЛЕННЯ
Дислексія
Дислексія – часткове специфічне порушення процесу читання, обумовлене не сформованістю (порушенням) вищих психічних функцій і виявляється в повторюваних помилках стійкого характеру.
Спостерігаються наступні помилки:
• Побуквенне читання.
• Спотворення звуко-складової структури слова (пропуски приголосних при збігу або додавання, перестановки звуків і ін)
• Порушення розуміння прочитаних слів, речень, тексту при технічно правильному читанні.
• Зміна відмінкових закінчень і числа іменників;
• Неправильне узгодження в роді, числі і відмінку іменника і прикметника
• Зміна числа займенників та ін.
Дисграфія
Дисграфія – це часткове специфічне порушення процесу письма.
Помилки при дисграфії:
• Пропуски, перестановки і заміни букв і складів.
• Недописування букв і складів у слові.
• Нарощування слів зайвими літерами та складами.
• Невміння визначати межі речень.
• Порушення узгодження слів.
• Дзеркальне написання літер та ін.
